2017-10-14
Головного в житті не можна розгубити: моралі і мети
14 жовтня, на день Покрови Пресвятої Богородиці, у Гатному відбулася непересічна подія – біля сільської ради було урочисто відкрито пам’ятник Валерію Марченку (1947-1984 рр.). Під виконання громадою Гімну України повільно спало полотнище і поглядам присутніх відкрилося обличчя людини, яка поклала своє життя за право говорити ПРАВДУ.
Учні школи підготували зворушливий виступ про тернисте життя В. Марченка, який дев’ять із 37 років провів в ув’язненні та на засланні. Він відкрито виступав проти русифікації, писав про Голодомор і висміював соціалістичний реалізм у літературі. Киянин-журналіст, перекладач-філософ, учасник Української Гельсінської групи – це все про Валерія Марченка. Його з хворими нирками, за «нахабність», як сказав один зі слідчих, ув’язнили у табір суворого режиму на Уралі. Фактично прирікши на смерть.
Він повернувся до Києва рівно за тиждень до річниці свого арешту — 14 жовтня його поховали в селі Гатне біля могили діда Михайла — відомого українського історика, ректора Львівського університету. Як розповідає Михайло Ратушний, на кладовищі було половина кадебістів, а половина — дисидентів. «Отченаш» на могилі читав Євген Сверстюк.
1991 року Валерія Марченка було реабілітовано посмертно..